З ПРАВАМИ, АЛЕ БЕЗПРАВНІ: МИ ВАС ТУДИ НЕ ПОСИЛАЛИ І НІЧОГО ВАМ НЕ ВИННІ

Або чому дозволено безпрецедентно порушувати права учасників бойових дій на безоплатний проїзд?

Нині розмова про транспортні перевезення і не тільки про них. А пільговий проїзд, взагалі, така собі табуйована тема, як виявилося. І особливо це стосується учасників бойових дій. Наше суспільство, нажаль, має занадто коротку пам’ять та обмаль вдячності за захист та громадянську позицію. Швидше зацькують. Тож в розмовах з нашими сучасними ветеранами російсько-Української війни стикнулися з тим, що їм в деякій мірі вже незручно за те, що мають пільги. Це неприпустимо. А зручно було, коли вони перші вирушали добровольцями на передову? І зараз теж захищають нас високою ціною свого скаліченого здоров’я, а іноді і життя. Нам всім тут було і є зручно, бо ж надійно. Знаємо, впевнені, що там на фронті не схиблять і не відступлять. Проте ця категорія нашого суспільства, пройшовши випробування вогнем і зброєю, вже не боїться відкрито заявляти про порушення закону та відстоювати свої права.
Наше українське законодавство доречі, дуже адекватне в плані надання прав на пільги учасникам бойових дій. Зокрема, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» однозначний, зрозумілий і передбачає широкий спектр пільг і гарантій як ветеранам війни, так і членам їх сімей. Все просто: читайте і виконуйте!
Але виявляється не просто, адже на шляху виконання закону створюються різні перешкоди. Іноді штучні, іноді підключається так званий «людський фактор», але від того не легше. Ми повинні розуміти, що будь-яке цивілізоване суспільство починається з порядку. А порядок – це виконання законів держави. Як казали древні – закон суворий, але це – закон.
Ось приклад. Пункт 7 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко визначає, що учасникам бойових дій та особам, що до них прирівняні надаються такі пільги: «…безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі». Інших будь-яких умов надання пільги на безоплатне перевезення закон не передбачає. Крапка! Тож шановні зацікавлені особи, давайте на місцевому рівні просто будемо виконувати закон стосовно наших захисників. Вони мають на це право, а також на нашу повагу і увагу.
А зараз на тлі вже сказаного вашій увазі пропонуємо дві історії чигиринських учасників бойових дій. Вони про те, як «наші козаки пільгового проїзду вимагали». І що з цього вийшло.

Історія перша

Нещодавно, а якщо бути зовсім точними, 12 квітня, учасник бойових дій, Михайло Криховецький, який до всього є головою громадської організації «Ветерани АТО м. Чигирин та Чигиринського району» від автобусної зупинки «Стадіон» в м. Черкаси об 11 год. 50 хв. намагався доїхати за маршрутом Черкаси-Чигирин додому. Як годиться зайшов до автобусу та пред’явив водію оригінал посвідчення інваліда війни. Автобус – номерний знак 1040. При цьому автобус міжміського сполучення був напівпорожнім,
тобто місця були. Але не дивлячись на це водій сказав, що місця для нього немає. На що герой нашої розповіді не розгубився і відповів, що він постоїть і так доїде. Але ж ні. Водій був непохитним і заявив, що для пільговика місця немає. В даній ситуації, щоб не нагнітати ситуацію, пан Михайло спокійно вийшов з автобусу. Але залишилось оте почуття гнітючої моральної образи, наче він комусь щось винен. Всі поїхали, а він залишився…
Проте слід боротися за свої права! Це не соромно і не страшно. Нині це вже є надзвичайною необхідністю. Що ж спочатку вони нас захищали, а тепер самі потребують захисту. Бо ж найгірше, що може бути – це байдужість.
Наразі з приводу ситуації з пільговими перевезеннями учасників бойових дій, 14 травня Михайло Криховецький, як голова ГО «Ветерани АТО м.Чигирин та Чигиринського району» буде зустрічатися з головою Черкаської ОДА.

Історія друга

В селі Головківка Чигиринського району проживає учасник бойових дій Микола Корховий, який на даний момент не має змоги повною мірою користуватися безкоштовним пільговим проїздом, як це прямо передбачено п.7 ч. 1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Все це – внаслідок того, що в Головківській сільській раді вирішили, що Конституція і закони України діють вибірково і тлумачать їх тут своєрідно.
Вся ця ситуація стала можливою тому, що в Головківці вирішили, що з травня місяця перевезення громадян пільгових категорій населення автобусним рейсом «Головківка-Чигирин» буде відбуватися в пільгові дні з використанням пільгових квитків, які можна отримати в Головківській сільській раді по вівторках та п’ятницях з 9-00 до 12-00 год. При цьому пільговик, щоб отримати ці квитки при собі повинен мати паспорт та пільгове посвідчення. На цьому маршруті працює перевізник ФОП Руденко. Без цих пільгових квитків, перевізник, як виявляється, не повезе…
Запитання: ми в правовій державі проживаємо чи ні?
І яким нормативно-правовим актом Української держави передбачені такі процедури? Адже ані перевізник, ані сільська рада не мають права створювати додаткові процедури, не передбачені жодним нормативно-правовим актом та звужувати права пільгових категорій населення на проїзд.
Такі штучні перепони в отриманні пільг, передбачених законом обурюють людей. І не тільки учасників бойових дій, а й інших пільговиків. На те воно і місцеве самоврядування, щоб дбати про людей та забезпечувати їх права на території ввіреної адміністративної юрисдикції, а не відверто йти на порушення законів і Конституції України.
Нагадаємо, Конституція України містить норми права, які є нормами прямої дії. Так ст. 8 Основного закону держави встановлює, що Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. В свою чергу ст. 22 Конституції України прямо передбачає, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Це аксіоми побудови правової держави. Не забувайте про це. А тому право пільговиків на безперешкодний проїзд на підставах, визначених виключно законами повинне бути негайно відновленим.
Правду сказати, раніше таке зневажливе ставлення стосовно учасників бойових дій від перевізників не спостерігалося. Ця зміна вектора ставлення до бійців дуже турбує. Адже це певний індикатор суспільного ставлення. Жоден такий випадок не повинен залишитися без уваги громадськості, керівництва транспортних підприємств, які здійснюють перевезення за маршрутом «Черкаси-Чигирин, Чигирин-Черкаси», «Головківка-Чигирин», державних чиновників, відповідальних за транспортне сполучення. Крім того, держава компенсує перевізникам проїзд пільгових категорій населення, в т.ч. учасників бойових дій. Так в чому ж справа? Ніхто не має права вибірково обмежувати дію закону щодо учасників бойових дій. Це стосується і права на безкоштовний проїзд. Схема тут проста: пред’явив оригінал посвідчення – поїхав.
Тож не ускладнюйте безпідставно нашим воїнам життя і не порушуйте закон в гонитві за грошима і вигодою. Незнання закону не звільняє від відповідальності. З свого боку, шановні перевізники, ви видаєте квитки пасажирам тільки за вимогою, якщо вони беруть квиток у водія, а не на автостанції. Та й в іншому надання транспортних послуг з вашого боку могло б бути кращим. Тож можна констатувати, що система жорстокого контролю за кількістю і якістю міжміських пасажирських перевезень, виконання закону щодо пільговиків, до яких відносяться учасники бойових дій, у нас відсутня.
І пам’ятайте: громадяни, ви маєте права і за них варто боротися, в тому числі і заради самоповаги.
Від автора. Дорогі наші, бойові хлопці! Ви нічого ні в кого не забрали і не забираєте. Навпаки, це наша держава і суспільство Вам дуже заборгували. І надання Вам пільг, передбачених законом, це найменше, що держава може для Вас зробити.
Ірина Терещенко, кор. «ЧВ»

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *