Яблунева доля Раїси Гнатенко

Шановна редакція газети «Чигиринські вісті». До Вас з подякою звертається Диренко Поліна Олександрівна.


Я через вашу газету хочу привітати і підтримати словом найкрасивішу, найдобрішу, жінку-трудівницю, матусю, бабусю Гнатенко Раїсу Дмитрівну (на знімку посередині, а це її подруги – Чигирик Надія Кузьмівна, Чигирик Марія Сергіївна – ліворуч, праворуч Сущенко Катерина і Ларченко Марія – теж ще живі, а три жінки Бершадська Ганна, Збаразька Марія і Шльончак Марія уже за межею вічності).
Після навчання в 1979 році повернулась в село. Мене правління колгоспу «Дружба» направило працювати в садову бригаду, якою керував Лауреат Державної премії СРСР і України Захарченко Іван Іванович і була ланковою садової бригади. Моєю першою ланковою була Раїса Дмитрівна, порадник і наставник, бо вона справжня, мудра і порядна жінка. Цю жінку знаю давно, я і зараз її люблю і поважаю, бо це була подруга моєї мами Ковбасенко Одарки Іванівни.

(на знімку, жінки – які перші в 1961 році організували садову бригаду, їх тільки 15 жінок і молодий садовод Іван Іванович). Моя мама з Раїсою Дмитрівною працювали в садовій бригаді більше 20 років, поки ненька не пішла на пенсію. Весь час вони проводили у праці, бо тоді в саду було все: і картопля, і помідори, і горох, який потрібно було рвати вручну. Навіть я коли ще була маленька, дуже рано їхала велосипедом, бо машини не возили і цілий день допомагала. Мама моя любила співати, але на це не було часу. Нині ж як побачу Раїсу Дмитрівну порозмовляю з нею, так наче з мамою… Я не довго працювала в садовій бригаді, але згадую що пізніш там було більше 30 жінок, я бачила як ці маленькі жіночки виконували дуже важку роботу в колгоспі: все вручну – копали ямки, щоб посадити дерево й іншу. Хоч у садовій бригаді був найвищий розряд оплати праці, платили за важкий труд таки мало…
25 жовтня 2019 року Гнатенко Раїса Дмитрівна доглядала Кулинич Оляну Юхимівну. Ця жінка була прикута до ліжка 7 років, хоч Раїса Дмитрівна теж жінка поважного віку, але все одно вона молодець, до останнього подиху була вірною підтримкою.
9 листопада у Раїси Дмитрівни Гнатенко був День народження, у газеті хочу побажати своїй далекій родичці щастя й долі, здоров’я, небесної благодаті, миру й затишку у хаті.
Роки летять, як лебеді у вирій, життя іде, його не зупинить, прийміть Раїса Дмитрівно вітання наші щирі, до ста років зичимо прожить. Спинити час ніхто не в змозі і грає ліс, і буйно квітне сад, бо ви ж любите сад, бо все своє життя пропрацювали в ньому.
У праці роки пролетіли, неначе ластівка в блакить, хай серце Ваше молодіє, душа хай піснею бринить. Бажаємо жити довгі роки, не знати горя й біди, бажаєм щастя й здоров’я, сьогодні, завтра й завжди. Хочеться попросити Боженьку милого з високого неба, хай Вам дарує усе, чого тільки треба, а зараз я думаю, що Вам уже багато не треба, щоб у хаті було тепленько і щоб хтось обізвався добрим словом, ну у Вас є ще діти – дві дочки, зяті, онуки вони Вас ще підтримають. Хай Матінка Божа Цариця свята дарує щасливі і довгі літа, а зозуленька накує щоліта многая, многая, многая літа.
В дарунок нехай линуть до Вас слова улюбленої пісні. Це про Вас!

«Мамині яблуні»
Де хвилею грає чарівний Дніпро,
Там поряд лежить моє рідне село
А там хата стоїть край села
Де мама матуся мене вигляда.
Там мама мене виглядає щодня,
Вже з яблунь вона обламала гілля…
Ті яблуні білі цвітуть під вікном.
Як мамині скроні, що сиві давно
Та мамо-матусю, ти там не журись,
Ти краще у небо ясне подивись
Там весну на крилах несуть журавлі
І я з ними лину на білім крилі.
З повагою і любов’ю Диренко Поліна Олександрівна.

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *