Відверто: про толерантність, благочинність і ставлення до церкви

Нещодавно в соцмережі Facebook на сторінці Олександра Кириченка з’явився допис, який за своєю риторикою маніпулятивний та рясніє неперевіреною інформацією. Він стосувався діяльності Чигиринського Свято-Троїцького монастиря та його ігумені Катерини. Щоправда через декілька днів допис був видалений, але ж алгоритм соцмережі зберігає навіть видалену із загального доступу інформацію.
Мова там йшла про прямі звинувачення на адресу ігумені Катерини в тому, що начебто вона вчинила злочинні дії перед громадою та суспільством, захопила землі, перешкоджає доступу до цілющого джерела та багато ще всілякого словесного бруду. Всі ці звинувачення не мають підтвердження і спростовуються наявними юридичними документами.
Чи можна на такі звинувачення, що пролунали в публічному просторі не реагувати у законний спосіб, не помітити, поставитися байдуже. Ні, не можна. Все, що потрапляє на загал, повинно бути аргументованим та мати доказову базу. В свою чергу за огульні звинувачення в правовій державі автор повинен нести відповідальність як моральну так і юридичну. За свої слова треба відповідати і не випускати до ефіру соцмереж гасла популістичного характеру, які провокують до небезпечних радикальних дій, ображають почуття віруючих, посягають на честь, гідність та ділову репутацію особи, тим більше, коли це стосується духовності і віри.
В Україні окрема стаття Конституції гарантує свободу віросповідання, тобто право сповідувати, практикувати будь-яку релігію або не сповідувати жодну з релігій. Будь-яка церковна община в громаді має право на розвиток та існування. Тим більше, якщо основою її існування є благодійність та доброчинність. Саме цим можна характеризувати діяльність Чигиринського Свято-Троїцького жіночого монастиря та ігумені Катерини, особливо з початком російської агресії на Сході України. І цьому є неспростовні підтвердження. Так, за словами бійця 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області з позивним «Пастор», який добровольцем пішов на фронт захищати Україну, ігуменя Катерина відзначена подякою командира в/ч ПП 2278 В полковника Сергія Мурованого (позивний «Ведмідь»). Саме він на чолі цього батальйону тероборони воював в Дебальцеве та інших гарячих точках Східного фронту до 2016 року. Так, в найскрутніший час, з квітня 2014 року матушка Катерина передавала бійцям продукти харчування, бронежилети, ліки, одяг, біноклі. І не тільки організовувала відправку автомобілів з гуманітарною допомогою, а й посилками через Нову пошту. В цьому батальйоні служили до двадцяти осіб з Черкаської області. А всього близько 700 солдатів і офіцерів ніколи не забудуть благодійну допомогу, яку надавала ігуменя і її черниці.
Тож давайте судити ближніх своїх по справах їх. Тим більше зараз триває Великий піст. Свого часу Блаженнійший Митрополит Володимир з притаманним йому гумором радив перед Великоднім постом, коли в нього допитувалися, що можна їсти, а що — ні: «Основне — не їжте одне одного»… Адже щоб жити у гармонії з собою, світом і Богом, треба дотримуватися посту 365 днів на рік на рівні думок, вчинків, розмов. І Великий піст — гарна спроба до цього наблизитись.
Ірина Терещенко, кор. «ЧВ»

 

А що ж говорять в Чигиринській громаді? Окремі думки вголос

Андрій Заїченко, директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чигиринського району Черкаської області:
«…Я хочу акцентувати увагу на благочинності, яку матушка Катерина робить для територіального центру.
В нашому стаціонарному відділенні проживає 43 особи, а розраховане воно на 50 ліжко-місць. І щоб забезпечити якісне здорове харчування нам приходиться звертатися за благодійною допомогою, адже коштів, що виділяються, скажу відверто, не вистачає. Тому ми завжди вдячні всім, хто надає посильну допомогу. До кого ми не звертаємося, ніколи в допомозі не відмовляють. В тому числі це стосується Чигиринського Свято-Троїцького жіночого монастиря і матушки Катерини. З нею ми співпрацюємо вже більше п’яти років. Коли б я не звернувся до неї за допомогою – ніколи не відмовляла. Завжди знаходить можливість. Благодійність матушки і монастиря полягає здебільшого в наданні продуктів харчування: олія, крупи, борошно, цукор. Ігуменя Катерина ніколи не залишала нас без допомоги. Щонайменше два рази в рік від Свято-Троїцького монастиря нашим підопічним надходить допомога.
Зокрема наприкінці осіннього сезону привозили овочі.
Я від імені проживаючих і персоналу Терцентру дуже вдячний матушці Катерині і Чигиринському Свято-Троїцькому монастирю за таке добре відношення і допомогу».
Ніна Смолій, завідувачка терапевтичним відділенням, Міліта Щелгачова, старша медична сестра Чигиринської ЦРЛ:
«…Ми хочемо висловити щирі слова подяки Свято-Троїцькому жіночому монастирю і особисто матушці Катерині за надану благодійну грошову допомогу для капітального ремонту і облаштування палат в терапевтичному відділенні нашої лікарні. Завдяки цьому був зроблений ремонт двох палат відділення як-то кажуть «під ключ». Десяту палату окрім всього ми обладнали душовою кабінкою і санвузлом. Це дозволило збільшити їх комфортність. Тож дуже вдячні нашому монастирю за таку небайдужість і благі справи».
Раїса Юрченко, завідувачка інфекційного відділення Чигиринської ЦРЛ:
«…Матушку Катерину я знаю достатню кількість часу щоб мати змогу говорити про її благодійну діяльність. Нашому відділенню пощастило мати таку благочинницю як матушка Катерина. За її допомоги у 2017-2018 роках, придбано для інфекційного відділення Чигиринської ЦРЛ такі необхідні речі як кондиціонер, пральну машинку-автомат. Крім того періодично вона постачає нам пральний порошок та постільну білизну. За її допомоги ми змогли повирішувати інші нагальні побутові проблеми нашого відділення».

Валерій Філоненко, завідувач консультативної поліклініки Чигиринської ЦРЛ:
«…Хочу сказати про добрі справи Свято-Троїцького жіночого монастиря і матушки Катерини для Чигиринської центральної районної лікарні. Зокрема, матушка Катерина допомагала грошовими коштами на ремонт і обладнання палат терапевтичного відділення Чигиринської ЦРЛ. А були випадки, коли не було чим годувати хворих, так я особисто брав машину і їздив в монастир. Там нам давали крупи, цукор, картоплю, олію, овочі, консервацію та інші продукти харчування. І ніколи не відмовляли.
Тож лікарський колектив дуже вдячний за допомогу у скрутні часи, саме тоді коли вона була так необхідна».

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *