Останні новини

НІ ПО СОВІСТІ, НІ ПО ЗАКОНУ

Перед законом всі рівні? Чи є рівніші?

В нашому невеличкому містечку, де один одного знаємо в обличчя і вже не один десяток років живе добра, чуйна, гарна людина, Валентина Леженко, яка весь свій вік чесно і сумлінно працювала на посадах молодшого медичного персоналу. Зокрема і в закладах освіти Чигирина. З 2008 року – вона на пенсії, але мізерний розмір тієї пенсії змушував її продовжувати працювати. Рік тому ця тиха добра жінка пережила страшний біль втрати, який вже не вщухне ніколи. Але вона тримається, якось тримається…
І саме тому всіляку несправедливість щодо себе відчуває ще гостріше ніж будь-коли. А мова йде не просто про несправедливість, а про порушення її конституційних трудових прав, які до цього часу не відновлені колишнім роботодавцем. Чому так? В якому цивілізованому суспільстві це дозволено? А у нас можна, при цьому роками відчуваючи безкарність… Це вже не про матеріальний аспект, а суто моральний. Ну не доплатила освітня установа колишній працівниці вихідну допомогу у день звільнення, а це було влітку 2016 року… Вона змовчала. Не добивалася своїх прав і виплат, гарантованих законом. Так звикла маленька інтелігентна людина, щоб не принести нікому неприємностей… А тодішній роботодавець так і кинувся терміново доплачувати. Ні! Чому? Питання риторичне.
Обурює інше. В серпні 2017 року в родині пані Валентини сталося страшне лихо, непоправна втрата, яка кровить і зараз. Невже на колишньому місці її роботи про це не знали? Як і про порушення її трудових прав при звільненні? Мова йшла про якісь пару тисяч гривень. Що це за сума для бюджетної установи, яка має кошторис, бюджет, повинна планувати свої витрати в т.ч. і на звільнення за скороченням? І профінансувати всі виплати до копійки звільненому працівнику В ДЕНЬ ЗВІЛЬНЕННЯ, ані раніше, ані пізніше. Навіть тоді, коли вже так сталося, просто зателефонуйте, вибачтеся за те що виплатили не всі кошти вчасно, попросіть номер картки і перерахуйте недоплачену суму, хоча б тоді, коли вона була найбільше необхідна – на початку пекельного сепрня 2017 року. Але пані Валентина шляхетно змовчала «…обійдуся, не до того…».
З дати звільнення пройшло півтора року і тільки в листопаді 2017 року вона зважується на мужній крок. Для неї мужній, бо вже не має чого втрачати і кого боятися… І звертається з письмовою скаргою до Прокуратури Черкаської області. Її скаргу перенаправили за належністю до Управління Держпраці у Черкаській області. Інспектор управління професійно виконав свою роботу. 22.12.2017 року на адресу Валентини Леженко із Управління Держпраці надійшла відповідь, по суті якого виявляється, що 30.07.2016 р. її звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України з посади сестри медичної Комунального закладу «Чигиринський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради». При звільненні не проведено нарахування та виплату вихідної допомоги, чим порушено вимоги ст.ст.44,116 КЗпП України. За результатами інспекційного відвідування до керівника КЗ «Чигиринський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» вжиті заходи в межах повноважень. А кошти ж досі чому не виплачені і трудові права пані Валентини не відновлені керівником цього закладу? Ні по совісті, ні по закону. І до речі, це не одиничне порушення трудових прав працівників в цьому закладі освіти. Нажаль. Наприкінці 2017 року три працівниці, так само звільнені з цього закладу за скороченням штату працівників та їх чисельності для відновлення своїх трудових прав вимушені були звернутися до Чигиринського районного суду з вимогою стягнути та зобов’язати виплатити на їх користь середній заробіток за весь час затримки виплат по день фактичного розрахунку при звільненні. У тих панянок там набіг всього місяць – з 31 серпня по 29 вересня. Позовні вимоги суд задовольнив повністю. Повні тексти судових рішень можна знайти в Єдиному реєстрі судових рішень України. За чутками внаслідок цих програних процесів головний, чи то просто бухгалтер, була звільнена за угодою сторін, чи то сама звільнилася. Ну, шановні, ви знаєте, як це буває. Вважаємо це несправедливо в морально-етичному плані. Можливо з цього приводу у будь-якої із сторін виникне бажання надати офіційний коментар?
А в даному випадку що? Відчуття повної безкарності? Байдужість? Просто поясність і відновіть трудові права людини, якою б «маленькою» і не вартою уваги вона вам не здавалась!
Адже Кодекс Законів про Працю України чітко встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Крім того закон встановлює, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
І ми підемо до суду, й будемо вимагати всіх належних виплат і повного відновлення трудових прав. Але дуже сподіваємося на те, що питання вирішиться в дипломатичний спосіб, адже пані Валентина не хоче судів, вона хоче цивілізованого ставлення не тільки до себе, а й до інших.
З цього приводу вже направлене електронне і письмове звернення до Управління освіти і науки Черкаської ОДА. За потреби звернемося особисто до Міністра освіти і науки України п. Лілії Гриневич. Будемо уважно слідкувати за розвитком подій навколо цієї справи та інформувати громадськість не тільки у Facebook, а й на сторінках газети «Чигиринські вісті» про подальший хід подій. В даному випадку крім законодавчого підгрунтя, це ще й наш великий моральний обов’язок.
Дуже сподіваюсь, що на момент опублікування ціє статті виплати пані Валентині будуть здійснені в повному обсязі. Почекаємо. Перевіримо.
Від автора: ця публікація – це моє виконання прохання і обіцянки тому, кого вже не має на цій землі. Мені не байдуже.
Коли верстався номер: Як повідомила нашій редакції Валентина Леженко, її колишній роботодавець Комунальний заклад «Чигиринський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» 16 серпня 2018 року провів з нею остаточний розрахунок при звільненні за скороченням чисельності та штату працівників 30 липня 2016 року, доплативши 2800 грн. належної їй ще в день звльнення вихідної допомоги. Окрема подяка пані Оксані Сімушіній, заступнику начальника управління освіти і науки Черкаської ОДА за сприяння у відновленні законності та трудових прав працівника.
Ірина Терещенко, кор. «ЧВ»

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *