Сергій Келип: «В цей непростий для життя країни і району час Чигиринський військовий комісаріат виконує поставлені завдання»

З військовим комісаром Чигиринського району наша зустріч відбулася у зв’язку з призначенням його на цю посаду. Отже розмова виявилася цікавою, змістовною і перспективною.
Сергій Іванович капітан, кадровий офіцер, який добровольцем пішов захищати Україну, два роки перебував в зоні АТО, має досвід ведення бойових операцій, вимогливий керівник.
— Дякую за те, що погодились зустрітися, адже в Чигирині ви людина нова. Коли ви заступили на посаду?
— З 9 жовтня я приступив до виконання обов’язків військового комісара Чигиринського районного військового комісаріату.
— Розкажіть трішки про себе?
— Я сам родом з Черкащини, з села Дубіївка. Чигирин знаю, бував. У 1985 році вступив до військового училища в Нижньому Новгороді. Закінчив його у 1989 році. Спеціальність у мене командна. З 1992 року в Україні. Служив певний час в карному розшуку, був старшим оперуповноваженим. У 2015 році як доброволець пішов в зону АТО. Перебував там 2 роки. Служив рік в 56 бригаді. Потім перебував на посаді заступника коменданта військової комендатури міста Маріуполя. Також рік служив на посаді військового комісара Городищенського військового комісаріату. А зараз приступив до виконання обов’язків військового комісара Чигиринського РВК.
— Які ваші перші враження від Чигирина, від нового місця служби?
— Хочу сказати, що Чигирин гарне місто. Чигиринський райвійськкомат завжди виконував плани по мобілізації, призову та набору на контрактну службу. Я цікавився цими питаннями. Але тут дійсно є кадрова проблема. На посадах не вистачає офіцерів. Незважаючи на це, працівники військкомату виконують покладені на них службові обов’язки гідно і сумлінно. Маю змогу очолювати гарний, дружній колектив, який здатен добросовісно виконувати поставлені завдання. Хоча на даний момент не вистачає до 50 відсотків кадрового складу. Це значне навантаження, оскільки фактично люди працюють за двох. Але всі розуміють важливість роботи, тому працюємо злагоджено. В даний час дві особи офіцерського складу із Чигиринського РВК знаходяться в зоні бойових дій. Там вони виконують поставлені бойові завдання. Незважаючи на тимчасове кадрове неукомплектування, працівники Чигиринського РВК справляються з поставленими завданнями по призову і по контракту.
— Ви – кадровий військовий. Як вважаєте, чи потрібно збільшити строк служби за призовом?
— Зараз у нас в ЗСУ загальний строк служби за призовом півтора роки для осіб з вищою освітою і один рік для солдатів та сержантів. Вважаю, що цього недостатньо для проведення якісної бойової підготовки військовослужбовця. Тільки близько півроку йде на адаптацію до нових умов життя. А тут вже й строк служби добігає кінця. Це треба змінювати. Адже для виховання і підготовки повноцінної бойової одиниці потрібно більше часу. Така складна ситуація. Більше 20 років нашу армію розвалювали. З розпадом Радянського Союзу багато офіцерів звільнились. Але в 2014-2015 роках вони повернулись до лав ЗСУ, зокрема в зону АТО, захищати Україну, її суверенітет і незалежність. Такі бойові офіцери, їх навики, бойовий досвід стали потрібні державі. А за останні чотири роки обличчя наших збройних сил змінилося. І в кадровому складі і в плані технічного оснащення, матеріального забезпечення. Пішов розвиток. Нам треба наздоганяти згаяний час і дуже швидко. Саме тому, що ми були слабкі у військовому плані, стала можливою агресія Російської Федерації. Але ми здатні давати гідну жорстку відсіч будь-яким ворожим проявам. Зараз головне – зміцнення обороноздатності та сучасне бойове оснащення ЗСУ. Наші військові підрозділи морської піхоти, сухопутних військ – їх бояться і поважають. На передовій не має тих, хто не хоче там бути. Треба сказати, що я приїхав в Чигирин і спілкуюсь з місцевими. В очах бачу побоювання і занепокоєння у зв’язку з можливістю проходження служби в зоні АТО. Військовослужбовці строкової служби в зону АТО не направляють. Там служать виключно контрактники. Був у мене випадок, рік тому. Коли з Городищенського району двоє фермерів захотіли на передову відвезти хлопцям допомогу. Я їх провіз від Павлополя до Широкіного. Були в Лебединському, Сартані, Гнутовому. І коли ми приїхали в Широкине, а там за 200 метрів передова. І коли ці фермери роздали хлопцям на ротні опорні пункти, взводні опорні пункти гостинці, то самі побачили що там відбувається, коли ворог близько. То коли ми верталися назад, ці двоє хвилин сорок їхали мовчки. Бо одна справа дивитися сюжети по телебаченню, бачити фотографії, але зовсім інша справа побувати там особисто. Після таких візитів люди багато про що замислюються. Починають цінувати життя і мирне небо над головою, бо дорогою ціною воно дається.
— Це тішить, що боєздатність ЗСУ стрімко зростає. Не в останню чергу і завдяки структурі військових комісаріатів і злагодженій їх роботі тут. Як вважаєте?
— Так, це один із прямих обов’язків військкоматів – виконання поставлених завдань з набору призовників на строкову військову службу, а також набору бажаючих на службу за контрактом. Зараз така тенденція, і вважаю її правильною, що на керівні посади до військкоматів ставлять офіцерів, що були в зоні АТО. На сьогоднішній день є наказ, згідно з яким на керівні посади у військові комісаріати не брати, якщо мінімум півроку цей військовослужбовець не був в зоні АТО. Як би я міг говорити щось людям тут, про бойові дії, якщо б сам там не був.
— Чула про те, що зараз збільшені строки призовної кампанії до ЗСУ? Чи так це?
— Так, призовна кампанія 2018 року триває з жовтня по грудень. Тобто призов продовжено на місяць. Хочу запевнити всіх батьків, призовників, що ті хлопці, які йдуть на строкову військову службу не направляються в зону бойових дій. Це 100 відсотків. Що б вони не боялися. Але ми повинні новобранця навчити військової професії, грамотного поводженню зі зброєю. Армія привчає до дисципліни, суворості, порядку. Хотілося б, щоб ці навички в мирному житті не знадобилися. Але трапляється по всякому. Тим більше в наш час. Ми повинні відверто говорити, що війна не тільки на лінії зіткнення. Війна йде і тут. Я коли приїхав сюди, в центральну Україну, то побачив, скільки тут сепаратизму. Щоправда прихованого. Але він є. І з цим будемо боротися. Сепаратизм проявляється в різних формах на місцевому рівні. Тому наразі Чигиринський РВК проводить широку роз’яснювальну роботу з цих питань серед населення. У більшості людей вже є стале розуміння того, що дороги назад немає. Розбудова незалежної, самостійної, обороноздатної України – ось єдиний вірний шлях.
— Все ж повернуся до призовної кампанії. Чи враховуються побажання призовника, де він бажає проходити військову службу, в яких військах?
— Так, це обов’язково. Побажання призовника в цьому плані є пріоритетним. Хочу зазначити, що не потрібно боятися вступати до лав ЗСУ. Зараз країна як ніколи потребує професійних військових. Ось яскравий приклад, вже тут в Чигирині. Станом на сьогоднішній день вже 16 призовників віком від 18 до 22 років виявили бажання служити в різних підрозділах ЗСУ. Але оскільки в Збройних силах України зараховуються на службу громадяни з 20-річного віку, то ці 18-річні хлопці, за власним бажанням, будуть направлені до Національної Гвардії України. Тож виношу велику подяку батькам за виховання таких синів. Призовники у нас забезпечуються всім необхідним. Відразу з Чигирина ми їх відвозимо до Черкаського обласного військового комісаріату. Там, на призовному пункті, їх розміщують. Передбачене безкоштовне триразове харчування, є спортивний майданчик, комп’ютер, телевізор, доступ до мережі Інтернет. На призовному пункті хлопці затримуються добу-дві, поки за ними не приїдуть з військових частин. Поспілкуються, відберуть. І як я вже казав, завжди враховуються побажання призовників, в яких військах вони бажають служити. Я так само завжди опитую призовників, де вони себе бачать. Хтось бачить себе танкістом, хтось морським піхотинцем, розвідником, артилеристом. В цих питаннях завжди йдемо назустріч і допомогу. Тож до Чигиринського РВК громадяни можуть звертатися за вирішенням всіх питань, що знаходяться в компетенції військкомату. Допоможемо.
— Дякую за приділений час і цікаву розмову.
Інтерв’ю вела Ірина Терещенко, кор. «ЧВ»

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *