На уклін до Кобзаря

Для Чигиринщини постать великого пророка долі України Тараса Григоровича Шевченка дуже знакова. Його життєва дотичність до історії Богданового краю дала свої геніальні творчі результати — поеми, вірші, картини.
Щороку на початку весни, разом з усією Україною, громада нашого краю особливо трепетно вшановує пам’ять Поета.
От і в нинішньому році в день народження Тараса Шевченка громадськість Чигиринського району, службовці, учні міських шкіл та студенти економіко-правового коледжу, громадські активісти та шанувальники творчості Кобзаря пройшли урочистою ходою головною вулицею древньої гетьманської столиці. Попереду колони — прапороносець. За ним — юнаки і дівчата в українських одностроях пронесли портрет Кобзаря та корзини квітів від громади козацького краю.
Біля пам’ятника Т.Г. Шевченку ходу зустріло звучання невмирущої пісні, яка вже стала Шевченківським символом України — «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні Чигиринського Народного хору. До підніжжя пам’ятника Кобзарю лягли квіти від представників влади та місцевого самоврядування району.
В цей же час делегація Чигиринщини на чолі з головою РДА Володимиром Клименком взяла участь в урочистостях на батьківщині Тараса в с. Моринці, куди разом з квітами привезла і частинку душі нашого краю.
Зі словами шани і вдячності до великого поета звернулась голова районної ради Валентина Алєксєєвець, в. о. заступника голови РДА Микола Турик, Чигиринський міський голова Степан Буханець. Всі вони закликали присутніх до вічної пам’яті про геніального оспівувача України та пророка її майбутнього.
Від молоді міста до земляків звернулась їх юна землячка Яна Наконечна, яка поетичними рядками наголосила на тому, що книга «Кобзар» в Україні така ж свята як хліб…
В ході урочистостей відбулось нагородження тих людей, які нині гідно представили наш край, оспіваний Тарасом в минулому, тепер в нелегкому воєнному сьогоденні. Це настоятель Чигиринського храму Св. Петра і Павла, відомий волонтер Василь Циріль, який із самого початку війни активно підтримує воїнів-захисників. Він отримав пам’ятну відзнаку «420 років від дня народження Богдана Зиновія Хмельницького». Приймаючи її, отець Василь зазначив, що це нагорода не лише йому, а й всім, хто долучається до благородної справи волонтерства: від наймолодного школярика, що плете маскувальні сітки та робить обереги — до сімей, які забезпечують воїнів на передовій одягом, амуніцією та продуктами.
Пам’ятну нагороду легендарної 90-ї бригади представники влади передали сину загиблого в Донецькому аеропорту героя-кіборга Володимира Загуби. Славко зі сльозами на очах прийняв батькову медаль «Ніхто крім нас». Після цього чигиринці вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання.
Учасники заходу поклали до пам’ятника Тарасу Шевченку багряні, жовто-блакитні та рожеві квіти. А пенсіонерка Марія Ключник, яка тривалий час доглядає пам’ятний знак, квітчаючи його чорнобривцями — поставила теплу свічечку в знак пам’яті й любові до поета.
Захід закінчився піднесеним співом «Заповіту». Тільки-но стихли голоси хористів, зі своєю першою вчителькою до пам’ятника на урок пам’яті підійшли крихітні першокласники зі школи №1.
Горіла свічечка. П’янко пахли весняні квіти. І наймолодші громадяни гетьманської столиці захоплено слухали Шевченкові рядки. Отак життя іде, викристалізовуючи вічне…

  • DSC_0563-1024×685
  • DSC_0586-1024×685
  • DSC_0660-1-1024×685
  • DSC_0683-1024×685
  • DSC_0689-1-1024×685
  • DSC_0695-685×1024
  • DSC_0702-1024×685
  • DSC_0706-1-685×1024
  • DSC_0750-1024×685
  • DSC_0760-2-1024×685

Шановні Чигиринці!

Сьогодні, на початку весняної пори, минає 203-я річниця від дня народження, Великого Кобзара, світоча українського народу Тараса Шевченка. Цей день в уяві кожного українця переплітається у вінок щемної синівської любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра вірно і самовіддано служила своєму народові, захищала й возвеличувала його. У кожного народу є свій герой — митець. Той, хто зміг прославити батьківщину серед інших народів, стати її символом та духовним наставником. Така постать є і в українців, це – великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко. Поет крізь століття доносить нам правду життя через свої твори. Він, як пророк, звертається до нас у своєму «Заповіті», надихає народ на боротьбу за світле майбутнє, вказує дорогу до волі та незалежності. А його знамените послання «І мертвим і живим…» – це заповіт усім поколінням українців, в якому він висловлює бажання бачити свій народ щасливим, єдиним. Він закликає бути людьми, закликає любити рідну країну, творити добро для неї, бо поняття батьківщини для нього було святим. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України. Нинішній день його народження має водночас світлу і трагічну барву. Україна переживає зараз, мабуть, найдраматичніший період за всі роки незалежності. Політичне протистояння на Євромайдані вилилося у численні людські жертви. На вівтар нашої всенародної перемоги покладено життя Героїв Небесної Сотні, на Сході гинуть люди захищаючи Україну від ворога. У таку драматичну годину новітньої історії України ми повинні бути надзвичайно мужні і виважені, стійкі й послідовні. А ще твердо впевнені і наснажені тим Тарасовим словом-заповітом, яке він прорік до нас:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Саме тому його пристрасна поезія знайшла живий відгук у серцях людей, а його безсмертний «Кобзар» присутній у домівках всіх українців. Саме з цією книжкою ми вчимося читати, вчимося мислити і діяти, вчимося боротися, не здаватися і перемагати! Сповнені любов’ю до рідної землі, прагненням зробити життя українців гідним і достойним з натхненням звучать слова Тараса і сьогодні. Переконана, що вони є і будуть важливим орієнтиром та дороговказом на подальшому шляху державотворення і демократизації суспільства. Немає сумніву, що, як і мріяв наш великий пророк, “оживе добра слава, слава України”. Задля цього шануймося, дослухаймося до його мудрих настанов: “Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю”. Будуймо всією громадою свій дім – у злагоді, мирі та любові, щоб діти наші і внуки отримали у спадок державу, яку заповідав нам Великий Кобзар. Нехай святе Шевченкове ім’я об’єднає нас усіх незалежно від поглядів та переконань задля щасливого майбутнього рідного народу і втілиться в життя молитва Великого Кобзаря:
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
(Із виступу голови Чигиринської районної ради Валентини Алєксєєвець)

Шановні Чигиринці!

Легко бути героєм, коли те, що ти робиш, називають подвигом. Незмірно важче тоді, коли твій подвиг назвуть подвигом через десятиліття, а за життя відплатять тюрмою, засланням, зневагою, мовчанням.
Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія.
Чи не у кожній світлиці по наших селах раніше на покуті під вишиваними рушниками висів портрет Кобзаря, завжди дивилися на дітей зі стіни мудрі очі нашого духовного батька. Кожна українська хата, у якій був портрет Тараса, а на полиці лежав «Кобзар», була твердинею духа народу. Сім’я входила у родину, родина – в рід, рід – у народ. Люди шанували й шанують у Шевченкові не тільки геніального поета. Через нього вони усвідомлювали й усвідомлюють себе як народ.
І скільки б не минуло часу, не замре слово Шевченкове в серцях і свідомості людей. Через віки передаватиметься воно нащадкам. Житиме доти, доки буде український народ:
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,
От де, люди, наша слава – слава України…
(Із виступу в.о. заступника голови РДА Миколи Турика)

Тарас Шевченко — великий легендарний поет, художник-мислитель, палкий захисник соціальних та національних інтересів українського народу, великий борець за волю свого народу, свого краю, відстоював права українського народу на його вільний суверенний розвиток.
Його безсмертна спадщина — це вершина людського генія.
Шевченко — не просто добрий поет. Своїм життям та творчістю він засвідчив абсолютне, органічне несприйняття зла в усіх його земних проявах.
З великої любові поета до України, до свого народу виросла правдива, неповторна поезія «Кобзаря».
Зараз в незалежній Україні мрії Шевченка поступово, хоч і повільно, здійснюються. Піднявся рівень національної свідомості, відроджується козацька слава, дух лицарства, утверджуються національні ідеали, дух нації, його душевна щедрість, воскресає українська пісня, немає перешкод для утвердження української мови.
У наш час полум’яне слово Шевченка нам дуже потрібне. Необхідні його внутрішня сила, правдивість, ідеали добра, рівності, його політичні переконання, краса і мелодійність його поезій, його велике прагнення свободи, любов до свого народу, до своєї Батьківщини, мрії про майбутнє.
(Із виступу в.о. заступника голови РДА Миколи Турика)

Наталя Лебеденко, кор. «ЧВ». Фото автора.

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *