100 років тому в Чигирині відбувся Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва

Важливою подією загальноукраїнського значення, що відбулася 100 років тому на Черкащині, став Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва. Про це газета «Народна воля» повідомляла: «Від 3 до 6 жовтня в м. Чигирині (старій столиці України) відбувся Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва. Приїхало більш як 200 представників від 60 тисяч організованого Вільного козацтва з Київщини, Кубані, Чернігівщини, Катеринославщини, Полтавщини і Херсонщини… На з’їзді першим ділом обміркували і виправили статут Вільного козацтва, вироблений Генеральним військовим комітетом. Вибрали Генеральну раду Вільного козацтва з 12 людей, на чолі якої стоїть наказний отаман Скоропадський, потомок славного гетьмана. Заступником його вибрано осавула Кубанського козацтва Полтавця, генеральним писарем обрано Кочубея. З привітаннями були послані телеграми Українській Центральній Раді і Генеральному Секретаріату. Постійне перебування Ради призначено в м. Білій Церкві на Київщині».
«У історичних одежах з кривими шаблями й пістолями за поясом», – описував учасників делегат Яків Водяний… Вони представляли інтереси 60 тис. козаків. Їхній рух зародився як місцева самооборона, коли під кінець Першої світової війни, за влади Тимчасового уряду Росії, розвелося багато мародерів. Проти них – «для оборони вольностей українського народу та охорони ладу» – по селах і почали об’єднуватися в загони місцеві чоловіки. Називали себе «вільним козацтвом».

Вільне козацтво стало першою в Україні народною міліційною організацією, яка підпорядковувалася Генеральному Секретарству внутрішніх справ Української Центральної Ради. Її головними структурними одиницями були сотні. До сотенної старшини входили 5 чоловік, кожна сотня мала свій прапор, канцелярію та бібліотеку.
З’їзд Вільного козацтва постановив «запропонувати Українській Центральній Раді негайно особим актом оголосить саму широку автономію України», оскільки російська демократія «ще не зрозуміла наших домагань», з’їзд висловив їй «глибоку догану» та прийняв рішення домагатись виведення російських військ з території України, «а на їх місце перевести українські частини, що перебувають в Росії».
Хоча головним завданням Вільного козацтва була боротьба із пограбуванням, насиллям і дезертирством та підтримка порядку у державі, внаслідок відсутності в Центральної Ради власних збройних сил під час більшовицького наступу козаки стали на захист незалежності України. Зокрема, козацькі загони, передусім Звенигородського коша, брали участь у розгромі більшовицьких військ в районі Сміли у січні 1918 року.
І після розформування у квітні 1918 року значна частина вільних козаків аж до 1923 року склала ядро повстансько-селянського руху проти радянської влади, входила до складу похідних груп Армії УНР Другого Зимового походу.
Проведення 100 років тому в Чигирині з’їзду Вільного козацтва мало важливе значення для його організаційного зміцнення. А саме виникнення Вільного козацтва було проявом національної свідомості і народної ініціативи. Мужність і героїзм вільних козаків надихали на боротьбу наступні покоління українців.

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *