Розстріляний політ Павла Антоненка

Холодний січень добігає кінця. Жорсткий морозний вітер проймає до самого серця. Гостра крига. Колючі зорі в промерзлих дзеркалах калюж. Отак і на серці. Біль непоправної втрати скував наші серця, яким не дає відтанути ні весна, ні літо… Час не лікує, бо на порозі зраненої душі нашого роду вже ніколи не з‘явиться вічно коханий і незабутній Павло Леонідович Антоненко…

31 січня минає два роки від тієї трагічної дати, коли неоголошена війна на Сході України забрала життя нашого Павлика. Такий молодий, окрилений мріями і сподіваннями він так хотів жити і творити, вести за собою, кохати і давати життя новим гілочкам дерева нашого роду!.. Міг би… Та, скошений ворожою зброєю, упав на засніжений донецький степ. Хоча міг би й інакше: як дехто чкурнути в закордоння, від пороху і вогню цієї несправедливої війни. Але це не про Пашу. Навіть маючи закордонну візу, Павлик вирушив в іншому напрямі – захищати Вітчизну. Обороняв її в найгарячіших точках. І закривши грудьми від пострілів та вибухів кожного з нас, 31 січня 2015 року відпустив свою крилату душу у бездонну небесну вись…

І тепер повертається до нас одиноким птахом лише в сумні наші сни, залишаючи на щоках рідних людей чи то сльозу, чи то поцілунок… Як же нам болить душа, що то лиш у сні!.. Як нестерпно хочеться обіймати рідні плечі, пригортати рідні долоньки…

Та його більше нема… Він загинув за Батьківщину.

У скорботну поминальну мить, просимо усіх, хто знав Павлика Антоненка: згадаймо його добрим словом і низьким поклоном глибокої шани і вічної пам’яті.

Коли ішов ти, рідний, на війну–
Як сокіл захищати всіх нас линув.
Ти впав на сніг на лінії вогню,
Закривши своїм серцем Україну…
Чужі степи, ворожа звірська лють
Твоє життя навиліт зупинили…
Тебе нема. Та вік не позабуть
Твоє життя, твій подвиг, Павлик милий.
Зима…Весна… У рідному краю
Приходиш ти до нас, в снігах і квітах.
Ти десь на небі в ангельськім строю
Нас захищаєш восени і в літі.
Ти так хотів на білім світі жити
Творить добро, любов в козацькім краї!
Цілуєм слізно образ на граніті…
Сумуєм. Любим. Вічно пам’ятаєм…
З величезним смутком і скорботою
твої рідні та всі хто тебе любив.

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *